Бібліотека української керамології

Дана книга – своєрідне продовження книги “Леонід Назарчук: “Що було, те пройшло, і нема вороття…” (шкільні щоденникові записи та студентські літературні твори)”, що побачила світ 2019 року. У ній читачі знайдуть відповіді на запитання, які виникли в них після прочитання попередньої книги: хто ж був прообразом тієї чарівної і загадкової Галі Шпак? хто ж в реальності була та дівчина, яку покохав 70 років тому, далекого вже 1953 року, десятикласник Леонід Назарчук і якій присвячені численні рядки його творів із “Циклу перших поезій”?

Уперше винесено щоденникові записи та літературні твори, що належать перу Леоніда Назарчука (1936-1988). Він уродженець села Малі Будища, розташованого на північних околицях славнозвісного гончарного містечка Опішного, син знаної далеко за межами України малювальниці гончарних виробів Мотрони Савівни Назарчук (у дівоцтві – Каші). Подано матеріали зі шкільного щоденника Леоніда Назарчука – періоду його навчання у 8-10 класах Опішнянської середньої школи, та оповідання й вірші студентських років, пов’язаних із Харківським авіаційним інститутом.

На основі архівних документів та матеріалів власних польових розвідок автор відтворює маловідомі і не досліджені досі сторінки з історії колгоспу села Малі Будища, яке за сучасним адміністративно-територіальним поділом відноситься до Малобудищанської сільської ради Зіньківського району Полтавської області. А саме – колгоспне гончарне виробництво, яке існувало тут у 30-х – 50-х роках ХХ століття. Книга приурочена до 75-річчя створення цегельні та гончарні у малобудищанському колгоспі. Це присвята усім тим, хто був причетним до колгоспного гончарства.

Малі Будищечки – відомий гончарний осередок в Опішнянському Поворсклі, який за кількістю господарств гончарів на середину 1920-х років поступався лише столиці українського гончарства Опішньому. Малобудищанські майстри мешкалив різних частинах села. Однією з них була Чирвина вуличка. Окремі сторінки її історіїта тамтешніх мешканців викладено в цій книзі.