Бібліотека української керамології

Про унікальну мистецьку подію України – Міжнародне БІЄНАЛЕ художньої кераміки імені Василя Кричевського, започатковану 2017 року, як Українське БІЄНАЛЕ художньої кераміки імені Василя Кричевського з нагоди 100-річчя заснування Української Академії Мистецтв та на пошанування одного з її засновників і першообраного ректора, найхаризматичнішої постаті українського мистецтва першої половини ХХ століття – Василя Григоровича Кричевського (1873-1952). На виставці було представлено творчість молодих і знаних у світі керамістів Бразилії, Домініканської Республіки, Єгипту, Латвії, Республіки Білорусь, США, Туреччини, України, Хорватії, Японії, які презентували свої твори, виготовлені впродовж лютого 2018 – березня 2019 року. У каталозі подано відомості про учасників, фото та анотації експонованих творів. Видання продовжує академічну керамологічну серію “УКРАЇНА ГОНЧАРНА”, що знайомить читачів із творчістю учасників національних та міжнародних керамологічних виставок, конкурсів, симпозіумів.

Монографію присвячено історії зародження й становлення української археологічної керамології від кінця ХVIII століття до 1917 року. Розкрито процеси формування археологічних і керамологічних джерел та виникнення приватних і державних музейних збірок. З’ясовано закономірності становлення, еволюції наукових поглядів на вивчення стародавніх глиняних виробів. Охарактеризовано діяльність наукових і музейних установ, товариств, окремих дослідників, які заклали основи української керамології як академічної науки.

Упорядник Олесь Пошивайло; куратор Симпозіуму Тетяна Литвиненко; художник і фотограф Юрко Пошивайло; фотограф Тарас Пошивайло. – Опішне: Українське Народознавство, 2021. – 144 с.: іл. (Академічна керамологічна серія «Україна Гончарна», випуск 7) Про Національний симпозіум монументальної кераміки «ГІГАНТИ Незалежної України» − унікальну мистецьку подію в Україні2021 року, покликану возвеличити засобами художньої кераміки визначальну дату в розбудові Соборної України – 30-річчя віддня проголошення Незалежності країни. Провідні українські художники-керамісти –Інна Гуржій (Полтава), Андрій Ільїнський(Київ), Ірина Норець (Київ), Тетяна Павлишин-Святун (Львів), Леся Падун (Полонне), Олександр Сердюк (Харків), Іван Фізер(Черкаси) – виготовили 7 велетенських (понад 5 м) глиняних творів, які вивищують національне глиномислення на сутнісно новийрівень художнього осмислення рідної ДержавоТворчості. Скульптури започаткували серію тематичних локацій найбільшої наєвропейських обширах Національної галереї монументальної глиняної скульптури просто неба.У фундаментальному науковому альбомі-каталозі подано статті відомих українських мистецтвознавців про художні пошукий здобутки авторів гігантських скульптур, відомості про учасників симпозіуму, каталог, анотації творів, фотолітопис подій,прес-бібліографію та інші матеріали, важливі для осмислення унікального мистецького явища.Проєкт реалізовано за підтримки Українського культурного фонду.Видання продовжує академічну керамологічну серію «УКРАЇНА ГОНЧАРНА», що знайомить читачів із творчістю учасниківнаціональних і міжнародних керамологічних виставок, конкурсів, симпозіумів.Для художників-керамістів, майстрів-гончарів, керамологів, мистецтвознавців, культурологів, етнологів, музеєзнавців,краєзнавців, викладачів і студентів мистецьких навчальних закладів, керівників художніх галерей і музеїв, кураторів виставок.

Монографія є першим спеціалізованим дослідженням гончарства Полтави XVIII століття й, водночас, першою грунтовною студією ремесла полкового міста Лівобережної України, здійснено за писемними, археологічними, історичними й етнографічними джерелами. Охарактеризовано історію та аспекти повсякденного життя Полтави. Подано персоналізовану історію гончарного цеху, зокрема встановлено імена майстрів, їхнє місце проживання, особливості ремісничої організації. Здійснено детальний аналіз форм і декору тогочасних гончарних виробів, їх асортимент та місце в побуті міщан упродовж століття.

Монографію присвячено комплексному аналізу українських академічних видань з археології 1918-1953 років, в яких висвітлено основні етапи становлення української археологічної керамології. Через призму діяльності українських археологічних інституцій подано еволюцію поглядів на найбільш масову категорію матеріалів – кераміку. Розкрито основні теоретичні й практичні засади роботи з нею в означений період та суспільно-історичні умови, в яких вони формувалися. З’ясовано внесок окремих діячів науки й культури, які шляхом збереження культурної спадщини України в зазначений період вплинули на формування самобутньої української археології й заклали фундамент у дослідження кераміки як окремого історичного джерела, де варто шукати витоки сучасної української археологічної керамології.