Пошивайло Олесь. Про назву гончарної столиці України впродовж другої чверті XVIII – початку ХХ століття // Українська керамологія: національний науковий щорічник. За рік 2018: Український керамолінгвістичний простір /за редакцією професора Олеся Пошивайла. – Опішне: Українське Народознавство, 2019. – Кн. ХІІІ. – Т.2. – С.266-294.
Статті / 30/06/2020

Про побутування назви гончарної столиці України – містечка Опішного – за російськогоколоніального режиму впродовж другої чверті ХVІІІ – початку ХХ століття. За літературнимий архівними джерелами відтворено особливості русифікації ойконіма та його автентичногофункціонування серед автохтонного населення.

Метка Людмила. Василь Омеляненко та Іван Білик: міф про учнівство // Етнічна історія народів Європи: Збірник наукових праць. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2019. – С.88-93.
Статті / 22/01/2020

Про творчі досягнення майстрів опішнянського декоративного зооморфного посуду Василя Омеляненка й Івана Білика. На основі аналізу публікацій та спогадів спростовано міф про те, що під час роботи у заводі “Художній керамік” Іван Білик був наставником Василя Омеляненка.

Белько Олег. Першопочатки виготовлення глиняної черепиці й цегли, як складових гончарства на Полтавщині, за сприяння органів земського самоврядування (1894-1899 рр.)
Статті / 18/09/2019

Стаття присвячена діяльності Полтаського губернського земства з підтримки вогнетривкого будівництва. Розглядаються заходи органів місцевого самоврядування з розвитку черепичного виробництва

Коваленко О.В. Продукція полтавських гончарів XVIII ст.: горщики
Статті / 18/09/2019

Розглянуто особливості продукції полтавських гончарів XVIII ст. Зокрема, проаналізовано форму та декорування горщиків. Видалені морфологічні типи, переважаючі орнаментальні схеми. З”ясовано, що на сьогодні особливостями полтавського посуду слід вважати: теракотові посудини із приземкуватим округлим тулубом, невисокими вінцями, прикрашені мальовкою типовими орнаментальними схемами, які включають лінії, кривульки, “пальчики”, “гребінці”, “гачок”, “ляпки”, крапки

Белько Олег. Шляхи реалізації програми вогнетривкого будівництва на Полтавщині (1894-1915)
Статті / 18/09/2019

Стаття присвячена діяльності Полтавського губернського земства по збереженню глиняних ресурсів краю, аналізуються вирішення питань земськими місцевими органами самоврядування, приватними господарствами щодо організації вогнетривкого будівництва, вивчаються окремі напрями в реалізації комплексних заходів з виготовлення черепиці й цегли як складових гончарства.

Ликова Оксана. Малі епіграфічні написи на глиняних виробах Михайла Китриша
Статті / 18/09/2019

Проаналізовано малі епіграфічні написи на глиняних виробах Михайла Китриша. Написи за змістом розподілені за кількома основними групами. Визначено способи і місця нанесення написів на вироби. Простежено зміну написів у часовому розрізі. Акцентовано увагу на важливості дослідження малих епіграфічних написів, як для епіграфіки так і для керамології та суміжних дисциплін.

Пошивайло Світлана. Історія та історіографія української культурної керамології (1900-1920)
Статті / 13/05/2019

Розглядаються ключові аспекти розвитку української культурної керамології, окреслені періоди та з”ясовано, які публікації присвячені кожному періодові становлення української культурної керамології протягом перших 20 років ХХ століття

Метка Людмила. Глиняні вироби в народній медицині: лікування “соняшниці”
Статті / 10/05/2019

Спираючись на праці дослідників народної української культури середини ХІХ – початку ХХ ст., застосовуючи власні етнографічні матеріали, авторка аналізує використання глиняних виробів у процесі лікування в українському знахарстві “соняшниці”. З”ясовує історію вивчення питання, зазначує місця та час фіксування інформації, охарактеризовує регіональну специфіку лікування хвороби, робить спробу пошуку її аналогу в офіційній медицині, закцентовує увагу на раціональності застосування глиняних виробів.

Гавриш Лариса. Південний регіон збуту глиняних виробів опішнянських гончарів
Статті / 10/05/2019

Розглядається оптовий спосіб збуту глиняних виробів опішнянських гончарів скупникам, які займалися подальшим перепродажем товару на Півдні. Дослідження охоплює часовий проміжок від останньої чверті ХІХ до першої третини ХХстоліття.