Бібліотека української керамології

Книга є першим в історії Української Держави узагальнюючим фундаментальним дослідженням історії й художніх досягнень найвидатнішого гончарного осередку України, всесвітньо відомої Столиці українського гончарства, творча спадщина якої стала своєрідним етнічним символом української національної культури. Відома українська керамологиня розповідає про розвиток гончарного мистецтва містечка Опішного другої половини ХVІІ – початку ХХІ століття, зокрема про художні особливості народної кераміки (матеріали й технологія, асортимент, форми й декор виробів, їх ужиткове призначення), а також про творчість провідних опішненських гончарів і малювальниць. Книгу проілюстровано унікальними світлинами гончарів і малювальниць, а також опішненської кераміки, що нині зберігається в провідних музеях України та в приватних колекціях. Видання продовжує довготривалий національний видавничий проєкт «Гончарна спадщина України XVII–XX століть» у 70 книгах. Його метою є пізнання й популяризація досягнень українського гончарства, інтеграція гончарної спадщини України у світовий культурний процес.

Дослідження життєвого й творчого шляху, мистецької спадщини видатної української малювальниці, уродженки Малих Будищ (Полтавщина) Мотрони Назарчук (1911-2008). Опубліковано частину творів мисткині з фондових зібрань музеїв України. Епістолярій майстрині (1973-2007), а також листи до неї від різних адресантів (1961-2006) містять унікальну інформацію про її життя, родину, історію рідного села, столиці українського гончарства – Опішного, навколишніх гончарних осередків – Глинського та Міських Млинів. Подано фотолітопис життя, спогади й публікації, унікальні архівні документи про видатну постать вітчизняної культури.

Кераміка для більшості археологічних культур є домінуючим типом знахідок. ЇЇ дослідження займає багато часу, однак кінцевий результат керамологічних досліджень зазвичай перевершує всі очікування, адже вона містить у собі надзвичайно багату історичну інформацію. Глиняні вироби є надійним джерелом для датування пам’яток. Їх аналіз дозволяє виокремити місцеве виробництво й імпортовані речі, з’ясувати шляхи обміну між окремими населеними пунктами й навіть територіями. Задля того, щоб кераміка стала надійним історичним джерелом, необхідно знати й вміти працювати з нею. У першому випуску матеріалів Археолого-керамологічної літньої академії в Опішному узагальнено практичний досвід опрацювання археологічної кераміки в польових і камеральних умовах. Оскільки в українській археологічній керамології відсутні чіткі загальні методичні засади, опубліковані в спеціальній роботі, пропоновані методичні рекомендації покликані частково заповнити лакуну в цьому питанні. У виданні охарактеризовано важливі етапи первинної обробки кераміки в польових умовах (фіксація, миття, шифрування, складання польового опису, пакування й транспортування, реставраційно-консерваційні заходи, графічне документування).

Монографія є першим вітчизняним дослідженням систематизації знань і досягнень української та зарубіжної науки в галузі збереження, консервації та реставрації кераміки, яке базується на практичному досвіді та опрацюванні значного масиву бібліографічних джерел. Описано фізико технологічні властивості виробів, детально проаналізовано види й причини їх руйнування, охарактеризовано реставраційні матеріали та їх застосування в різні історичні періоди. Окреслено чіткий науковий підхід щодо збереження гончарної спадщини. Сформульовано принципи, а також морально-етичні норми консервації та реставрації кераміки.

Уперше в українській керамології на основі опублікованих джерел і польових керамологічних студій з’ясовано специфіку використання глини й глиняного посуду в народній медицині українців упродовж ХІХ – початку ХХІ століття. Проаналізовано народні способи приготування лікарських засобів у глиняному посуді; визначено асортимент посуду для проведення лікувальних процедур у домашніх умовах; узагальнено відомості про використання глиняного посуду в знахарстві під час магічного зцілення від хвороб та в господарських захисних звичаях і обрядах, пов’язаних із тваринництвом; досліджено побутування глиняних оберегів в українській традиційно-побутовій культурі.

Монографія є першим спеціалізованим дослідженням ремонту глиняного посуду на теренах України й суміжних країн. Керамологічні, археологічні й етнографічні джерела дозволили вивчити це унікальне явище традиційно-побутової культури від найдавніших часів до сьогодення. Комплексно охарактеризовано види ремонтування, особливості їх еволюції й причини зникнення, відображення теми у фольклорі й художніх творах. У додатках подано практичні поради щодо ремонту глиняних виробів.

Монографія є першим комплексним дослідженням української народної гри “Крем’яхи”, а також подібних ігор народів світу. Керамологічні, археологічні, етнографічні та інші джерела дозволили охарактеризувати різновиди гри, її еволюцію й причини зникнення, відображення теми в мистецтві й художній літературі, вивчити застосування крем’яхів у культово-релігійній обрядовості.