Бібліотека української керамології

Про унікальну мистецьку подію України – II Міжнародне Бієнале художньої кераміки імені Василя Кричевського, започатковану 2017 року як Українське БІЄНАЛЕ художньої кераміки імені Василя Кричевського з нагоди 100-річчя заснування Української Академії Мистецтв та на пошанування одного з її засновників і першообраного ректора, найхаризматичнішої постаті українського мистецтва першої половини ХХ століття – Василя Григоровича Кричевського (1873–1952). На виставці було представлено творчість молодих і знаних у світі керамістів Великобританії, Данії, Ізраїлю, Литви, Малайзії, Туреччини, України, Японії, які презентували свої твори, виготовлені впродовж лютого 2020 – березня 2021 року. У каталозі подано відомості про учасників, фото та анотації експонованих творів. Видання продовжує академічну керамологічну серію «УКРАЇНА ГОНЧАРНА», що знайомить читачів із творчістю учасників національних та міжнародних керамологічних виставок, конкурсів, симпозіумів.

Про унікальну мистецьку подію України – Міжнародне БІЄНАЛЕ художньої кераміки імені Василя Кричевського, започатковану 2017 року, як Українське БІЄНАЛЕ художньої кераміки імені Василя Кричевського з нагоди 100-річчя заснування Української Академії Мистецтв та на пошанування одного з її засновників і першообраного ректора, найхаризматичнішої постаті українського мистецтва першої половини ХХ століття – Василя Григоровича Кричевського (1873-1952). На виставці було представлено творчість молодих і знаних у світі керамістів Бразилії, Домініканської Республіки, Єгипту, Латвії, Республіки Білорусь, США, Туреччини, України, Хорватії, Японії, які презентували свої твори, виготовлені впродовж лютого 2018 – березня 2019 року. У каталозі подано відомості про учасників, фото та анотації експонованих творів. Видання продовжує академічну керамологічну серію “УКРАЇНА ГОНЧАРНА”, що знайомить читачів із творчістю учасників національних та міжнародних керамологічних виставок, конкурсів, симпозіумів.

На основі архівних документів та матеріалів власних польових розвідок автор відтворює маловідомі і не досліджені досі сторінки з історії колгоспу села Малі Будища, яке за сучасним адміністративно-територіальним поділом відноситься до Малобудищанської сільської ради Зіньківського району Полтавської області. А саме – колгоспне гончарне виробництво, яке існувало тут у 30-х – 50-х роках ХХ століття. Книга приурочена до 75-річчя створення цегельні та гончарні у малобудищанському колгоспі. Це присвята усім тим, хто був причетним до колгоспного гончарства.

Черговий том Національного наукового щорічника «Українська керамологія» містить унікальні матеріали щодо персоналій українського гончарства. У статтях провідних українських учених досліджено історію й актуальну проблематику українського гончарства через пізнання невідомих сторінок життя й творчості мистців кераміки. З’ясовано вплив соціуму, політичних концепцій, ідеологем на формування й суспільну реалізацію творчих особистостей.Для керамологів, істориків, мистецтвознавців, художників-керамістів, викладачів навчальних закладів мистецького спрямування, усіх, хто цікавиться культурною спадщиною України

Монографію присвячено історії української фольклористики в керамологічному аспекті знайдавніших часів до початку ХХІ століття. Накопичення фактажної бази керамологічних студійпочалося саме з фольклорних матеріалів – міфологічних легенд, казок, переказів, бувальщин,пісень, приказок і прислів’їв про гончарів і горшковозів, гончарні сировину й вироби, торгівлюними та їхнє застосування, з описів календарних, родинних та оказійних обрядів, магічних практик,вірувань і повір’їв, де фігурували глиняні вироби чи були задіяні гончарі. Виявлено елементигончарського фольклору в джерелах ХІ – кінця ХVІІІ століття, показано збирання гончарськогофольклору в першій половині ХІХ століття, основні тенденції розвитку української керамологічноїнауки в другій половині ХІХ століття – на початку ХХ століття, піднесення української керамологіїв першій половині ХХ століття, діаспорні дослідження керамологічної проблематики, студіюваннягончарської проблематики в другій половині ХХ століття, сучасні наукові дослідженнягончарства як явища духовної культури. Наведено біографічні довідки про фольклористів,етнографів, керамологів, діячів культури, які фіксували й досліджували гончарський фольклор,охарактеризовано їхній внесок у формування фольклористичних джерел керамології, які маютьзначний пізнавальний потенціал.

Перше в українській керамології дослідження окремих ремісничих родів Гончарської столиці України – містечка Опішного (Полтавщина). В його основу покладено матеріали, зібрані авторкою в польових керамологічних експедиціях упродовж 2013–2017 років. Повернуто з небуття десятки імен опішненських гончарів, малювальниць, майстрів і майстринь глиняної іграшки. Простежено родоводи, подано унікальні світлини творців побутової й художньої кераміки та членів їхніх родин, авторських робіт. Опубліковано спогади старожилів зі збереженням місцевої гончарської лексики.

Перше в Українській керамології й етнології комплексне дослідження гончарного шкільництва в Україні впродовж 1894-1941 років. Вивчено форми передачі професійних гончарських знань, які передували заснуванню спеціалізованих навчальних закладів. Проаналізовано заходи державних органів, що впливали на розвиток гончарного промислу, а також специфіку державного регулювання гончарного шкільництва в умовах становлення окупаційної тоталітарної системи в Україні. На основі архівних і літературних джерел, польових матеріалів проаналізовано передумови відкриття, основні напрямки діяльності, шляхи вивчення й популяризації традиційного гончарства, технологічні аспекти опанування гончарною справою, етнопедагогічні засади функціонування, постаті керівників і викладачів, учнівський склад та навчальні програми гончарних навчальних закладів на території Полтавщини, Українського Полісся, Слобожанщини, Середньої Наддніпрянщини, Поділля. З’ясовано вплив шкільництва на гончарний промисел. До наукового обігу введено унікальні архівні й керамологічні матеріали з історії гончарних закладів.

Монографія є першим спеціалізованим дослідженням гончарства Полтави XVIII століття й, водночас, першою грунтовною студією ремесла полкового міста Лівобережної України, здійснено за писемними, археологічними, історичними й етнографічними джерелами. Охарактеризовано історію та аспекти повсякденного життя Полтави. Подано персоналізовану історію гончарного цеху, зокрема встановлено імена майстрів, їхнє місце проживання, особливості ремісничої організації. Здійснено детальний аналіз форм і декору тогочасних гончарних виробів, їх асортимент та місце в побуті міщан упродовж століття.