Гончарська книгозбірня України – всеукраїнська спеціалізована бібліотека з проблем українського та світового гончарства – є структурним підрозділом Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному.

«У передбачуваному розгортанні керамологічних досліджень їй відводилася провідна роль у накопиченні керамологічних друкованих джерел, створенні потужного фонду керамологічної літератури, достатньої для плідних наукових пошуків молодих учених-керамологів».

Перед засновниками книгозбірні постало складне завдання: наповнити її фонди як сучасними виданнями з проблематики керамології й суміжних наукових дисциплін, так і літературою минулих років, присвяченою вивченню різних аспектів побутування гончарства.

Гончарська книгозбірня України почала формуватися за ініціативою директора Музею гончарства Олеся Пошивайла на початку 1987 року. Основою фонду на початку її діяльності стали книги, якими поділилися чимало бібліотек: Національна парламентська бібліотека України, Державна історична бібліотека України, Національна бібліотека України імені Володимира Вернадського, Харківська обласна універсальна наукова бібліотека, Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека імені Олеся Гончара, Львівська наукова бібліотека імені Василя Стефаника, Зіньківська центральна районна бібліотека, а також бібліотеки Росії: Державна публічна історична бібліотека, Державна бібліотека імені В. І. Леніна, Бібліотека академії наук в Санкт-Петербурзі, Публічна бібліотека імені Салтикова-Щедріна у Санкт-Петербурзі, Республіканська наукова бібліотека Кабардино-Балкарії.

Також Книгозбірні дарували книги Еверсонський Музей Мистецтв (США), Російський етнографічний музей у Санкт-Петербурзі (Російська Федерація), Європейський Керамічний Центр (Нідерланди) та багато інших.

Паралельно з формуванням фондів створювався довідково-бібліографічний апарат.

Формується унікальна тематична картотека «Гончарство», що допомагає орієнтуватися в усьому багатстві фонду Книгозбірні. Вона містить бібліографічні записи про статті з книг, збірників, брошур, журналів, газет і складається з двох частин: гончарство України й гончарство інших країн.

Головними завданнями Книгозбірні є комплектування фондів і популяризація видань з проблем гончарства та іншої літератури, що сприяє відродженню історичної самосвідомості, традицій українського народу, національної культури, розбудові української державності, розкриттю досягнень української й світової культури.

Нині Гончарська книгозбірня України має найбільшу в Україні збірку літератури з проблем українського та світового гончарства. Багато видань, особливо іноземних, неможливо знайти в будь-якій іншій бібліотеці нашої держави. Її фонди становлять близько 100 000 одиниць збереження. Література закуповується, дарується авторами, науковими установами, надходить через книгообмін, у тому числі міжнародний. Книгообмін є одним із найважливіших джерел поповнення фондів бібліотек новою профільною літературою. Багата колекція літератури з історії, археології, мистецтва, традиційних ремесел та промислів, музеєзнавства.

Представлено в Книгозбірні також твори з питань філософії, релігії, літературознавства, публіцистики, твори класиків української й світової літератури, мемуарні видання. Наукову цінність становить понад 1000 томів довідкової літератури: різні довідники, колекція українських, російських та іноземних словників, частина літератури іноземними мовами.

Книгозбірня комплектується періодичними «гончарськими» виданнями України, Росії, США, Великобританії, Нідерландів. Історичну та наукову цінність мають серійні видання другої половини ХІХ – початку ХХ століття, серед яких: «Живая старина», «Киевская старина», «Университетские известия», «Голос минувшего», «Записки Императорской Академии наук», «Известия Императорской Археологической комиссии», «Археологический сборник», «Археологические известия и заметки», «Известия Императорского Русского географического общества», «Известия Общества преподавателей географических искусств»,  «Этнографическое обозрение», «Етнографічний збірник», «Літературно-науковий вісник», «Хроніка Наукового товариства імені Тараса Шевченка», «Україна» та багато інших.

Першоджерелами для вивчення минулого нашого краю є документи Полтавського губернського та повітових земств.

До фондів щорічно надходять періодичні видання: газети й журнали, більша частина яких є мистецькими. Значний інтерес для фахівців становлять комплекти зарубіжних журналів: «Стекло и керамика», «Огнеупоры и техническая керамика» (Росія); «Ceramic Arts & Crafts», «Ceramics Monthly» (США); «Ceramic Review», «Studio Pottery», «CPA News» (Великобританія); «Ceramique et du verre», «La Céremique Moderne» (Франція); «Faenze» (Італія); «Keramik Magazin» (Німеччина); «Keramika», «Keramiek», «Newsletter Departament of Pottery Technology», «Newsletter Westcountry Potters Association» (Нідерланди); «Pottery in Australia» (Австралія), «Butlletí Informatiu de Cerámica», «Cerâmica» (Іспанія); «Cerâmicas» (Португалія); «Kerameiki techni» (Греція) та інші.

Збагатили фонди книгозбірні надходження видань зарубіжної україніки з різних країн світу. Серед них – твори Докії Гуменної, Олега Ольжича, Івана Багряного, Марії Дейко, Юрія Клена, Наталі Полонської-Василенко й багато інших. Понад 2 тисячі примірників книг, альманахів, вісників, журналів складає ця збірка. Донька Гната Хоткевича Ганна Хоткевич (Франція) подарувала п’ятитомну англомовну «Encyclopedia of Ukraine».

Гордістю книгозбірні є особисті бібліотечки унікальних книг відомих керамологів: Катерини Матейко, Юрія Лащука, Василя Гудака, Олеся Пошивайла, Отара Мчедлова-Петросяна, художників-керамістів Володимира Онищенка, Надії та Валерія Протор’євих, славетного українського дослідника, гончаря Пантелеймона Мусієнка та художниці-керамістки Ніни Федорової, відомого українського мистецтвознавця Олександра Тищенка, відомого українського скульптора Лідії Трегубової, народних майстрів-гончарів Олександри Селюченко, Трохима Демченка, Михайла Китриша, відомого поета, культуролога Петра Ротача, Валеріана та Раїси Павленків, філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа, яка є найбільшою, та багатьох інших. Окрасою цих бібліотечок є книги з дарчими підписами.

Завдяки зусиллям наукового, інформаційно-пошукового підрозділу Музею-заповідника – Гончарської книгозбірні України, значно поповнився книжково-журнальний фонд ксерокопій дореволюційними та сучасними виданнями, оригінали яких відсутні в книгозбірні. Цей фонд налічує близько 600 одиниць збереження.

Також зібрано фонд ксерокопій статей про гончарство, зокрема статей з періодичних видань, починаючи з 1936 року, який налічує понад 1000 одиниць збереження.

Провідним напрямком у діяльності Гончарської книгозбірні України, окрім комплектування фондів, керамологічної картотеки «Гончарство», є підготовка Національного наукового щорічника «Бібліографія українського гончарства», який у 2010, 2011, 2013, 2015 роках було відзначено дипломом за І місце в номінації «Кращий науковий збірник» на ІV, V, VІІ, та ІХ Національних конкурсах публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні (за публікаціями 2007, 2008, 2010, 2012 років).

Співробітники Книгозбірні та Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України готують і видають унікальний у світовій практиці науковий щорічник. На його основі відбуваються щорічні національні конкурси публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки – «КеГоКе». Варто зазначити, що до цієї роботи Книгозбірня активно залучає керамологів, мистців-керамістів та допомагає в підготовці рейтингових публікацій.

Гончарська книгозбірня України тісно співпрацює з видавництвом «Українське Народознавство» Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, яке готує літературу з проблем керамології та українського народознавства. До всіх наукових видань Музею-заповідника та Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України співробітники Гончарської книгозбірні України складають іменний та географічний покажчики. Також вони беруть участь у проведенні презентацій та реалізації нових книжкових видань.

Співробітники книгозбірні надають методичну та практичну допомогу працівникам інших структурних підрозділів Музею-заповідника та Інституту керамології в підготовці та проведенні наукових конференцій, семінарів, виставок, культурно-освітніх та мистецьких заходів.

У Книгозбірні постійно діють виставки нових надходжень, присвячені ювілеям майстрів, гончарів, мистецтвознавців.

Також співробітники здійснюють інформаційне обслуговування, зокрема інформують про тематичні добірки, видають бібліографічні довідки.

Книгозбірня має доступ до мережі Інтернет.

При написанні дисертацій та монографій науковці користуються унікальними фондами Гончарської книгозбірні України.

Учасники Міжнародних молодіжних фестивалів, що проходять на базі Державної спеціалізованої художньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному» імені Василя Кричевського, мистецьких заходів, ініційованих Музеєм-заповідником, також користуються фондами Гончарської книгозбірні України.

Книгозбірню свого часу відвідали Президенти України Леонід Кучма та Віктор Ющенко, Президент Української Народної Республіки в екзилі Микола Павлюк, міністри культури і мистецтв України Юрій Богуцький, Василь Вовкун, Євген Нищук, віце-прем’єр міністри України Микола Жулинський та Іван Курас, доктори мистецтвознавства, професори Григорій Логвин та Олександр Федорук, мистецтвознавці Олена Клименко, Юрій Лащук, Віталій Ханко, Людмила Міляєва, поети й письменники Микола Вінграновський, Олесь Бердник, Антоніна Листопад, Олексій Дмитренко, Петро Осадчук, Петро Засенко, Євген Дудар, Надія Данилевська та Микола Ткач, Катерина Мотрич, Петро Ротач, Микола Кагарлицький, Лесь Танюк, журналіст і літературний критик Віталій Абліцов та багато інших.

Читач у Гончарській книгозбірні України особливий. Тут немає випадкових людей. Її відвідують науковці, викладачі навчальних закладів, художники-керамісти, народні майстри-гончарі, студенти, учні, музейні співробітники.

Забезпечуючи збереження й активне використання знань, накопичених у процесі вивчення одного з найдавніших ремесел людства, Гончарська книгозбірня України постає науково-дослідним та інформаційним центром з проблем українського й світового гончарства, сприяє зростанню інтелектуального й морального потенціалу суспільства.