Спираючись на праці дослідників народної української культури середини ХІХ – початку ХХ ст., застосовуючи власні етнографічні матеріали, авторка аналізує використання глиняних виробів у процесі лікування в українському знахарстві “соняшниці”. З”ясовує історію вивчення питання, зазначує місця та час фіксування інформації, охарактеризовує регіональну специфіку лікування хвороби, робить спробу пошуку її аналогу в офіційній медицині, закцентовує увагу на раціональності застосування глиняних виробів.