Бібліотека української керамології

Малі Будищечки – відомий гончарний осередок в Опішнянському Поворсклі, який за кількістю господарств гончарів на середину 1920-х років поступався лише столиці українського гончарства Опішньому. Малобудищанські майстри мешкалив різних частинах села. Однією з них була Чирвина вуличка. Окремі сторінки її історіїта тамтешніх мешканців викладено в цій книзі.

Монографію присвячено історії зародження й становлення української археологічної керамології від кінця ХVIII століття до 1917 року. Розкрито процеси формування археологічних і керамологічних джерел та виникнення приватних і державних музейних збірок. З’ясовано закономірності становлення, еволюції наукових поглядів на вивчення стародавніх глиняних виробів. Охарактеризовано діяльність наукових і музейних установ, товариств, окремих дослідників, які заклали основи української керамології як академічної науки.

Книга майстра-гончара з Опішні Людмили Омельяненко присвячена одному з найдавніших і найвтаємниченіших народних ремесел – гончарству і, зокрема, одному з найяскравіших його виявів – традиційній глиняній іграшці. Автор подає цікаві матеріали про давні і сучасні традиції, особливості майстерності опішнянських майстрів іграшки, розповідає про її функціональне призначення, процес виготовлення: від приготування глини до випалювання.

У монографії висвітлюються семіотико-етнологічні аспекти гончарства. Це перше в українській науці комплексне дослідження світового гончарства як полісемантичного комплексу культурних знаків. На основі широких загальнокультурних узагальнень, вивчення численних писемних джерел, пам’яток культури та археологічних знахідок автор з’ясовує ступінь проникнення первісної людини в таїну світобудови, реконструює сакральні функції гончарства в традиційно-побутовій культурі різних етносів.

Упорядник Олесь Пошивайло; куратор Симпозіуму Тетяна Литвиненко; художник і фотограф Юрко Пошивайло; фотограф Тарас Пошивайло. – Опішне: Українське Народознавство, 2021. – 144 с.: іл. (Академічна керамологічна серія «Україна Гончарна», випуск 7) Про Національний симпозіум монументальної кераміки «ГІГАНТИ Незалежної України» − унікальну мистецьку подію в Україні2021 року, покликану возвеличити засобами художньої кераміки визначальну дату в розбудові Соборної України – 30-річчя віддня проголошення Незалежності країни. Провідні українські художники-керамісти –Інна Гуржій (Полтава), Андрій Ільїнський(Київ), Ірина Норець (Київ), Тетяна Павлишин-Святун (Львів), Леся Падун (Полонне), Олександр Сердюк (Харків), Іван Фізер(Черкаси) – виготовили 7 велетенських (понад 5 м) глиняних творів, які вивищують національне глиномислення на сутнісно новийрівень художнього осмислення рідної ДержавоТворчості. Скульптури започаткували серію тематичних локацій найбільшої наєвропейських обширах Національної галереї монументальної глиняної скульптури просто неба.У фундаментальному науковому альбомі-каталозі подано статті відомих українських мистецтвознавців про художні пошукий здобутки авторів гігантських скульптур, відомості про учасників симпозіуму, каталог, анотації творів, фотолітопис подій,прес-бібліографію та інші матеріали, важливі для осмислення унікального мистецького явища.Проєкт реалізовано за підтримки Українського культурного фонду.Видання продовжує академічну керамологічну серію «УКРАЇНА ГОНЧАРНА», що знайомить читачів із творчістю учасниківнаціональних і міжнародних керамологічних виставок, конкурсів, симпозіумів.Для художників-керамістів, майстрів-гончарів, керамологів, мистецтвознавців, культурологів, етнологів, музеєзнавців,краєзнавців, викладачів і студентів мистецьких навчальних закладів, керівників художніх галерей і музеїв, кураторів виставок.

За архівними матеріалами та спогадами старожилів, висвітлено маловідомі події селянських самосудів 1927 та 1933 років, які відбувалися в одному з гончарних осередків – селі Малі Будища Опішнянського району (Полтавщина). Особливістю описаних епізодів було те, що їх учасниками як потерпілі, обвинувачені й свідки виступали особи, причетні до місцевого гончарства.

Монографію присвячено історії української фольклористики в керамологічному аспекті знайдавніших часів до початку ХХІ століття. Накопичення фактажної бази керамологічних студійпочалося саме з фольклорних матеріалів – міфологічних легенд, казок, переказів, бувальщин,пісень, приказок і прислів’їв про гончарів і горшковозів, гончарні сировину й вироби, торгівлюними та їхнє застосування, з описів календарних, родинних та оказійних обрядів, магічних практик,вірувань і повір’їв, де фігурували глиняні вироби чи були задіяні гончарі. Виявлено елементигончарського фольклору в джерелах ХІ – кінця ХVІІІ століття, показано збирання гончарськогофольклору в першій половині ХІХ століття, основні тенденції розвитку української керамологічноїнауки в другій половині ХІХ століття – на початку ХХ століття, піднесення української керамологіїв першій половині ХХ століття, діаспорні дослідження керамологічної проблематики, студіюваннягончарської проблематики в другій половині ХХ століття, сучасні наукові дослідженнягончарства як явища духовної культури. Наведено біографічні довідки про фольклористів,етнографів, керамологів, діячів культури, які фіксували й досліджували гончарський фольклор,охарактеризовано їхній внесок у формування фольклористичних джерел керамології, які маютьзначний пізнавальний потенціал.